Різноманітні перевірки, семінари, огляди творчості у нашій школі далеко не рідкісне явище. Але тим не менше, кожен з них стає грандіозною подією, кожен приносить нам щось нове та цікаве. От і цей семінар, який відбувся 26 березня у нашій школі примусив нас всіх пришвидшити свої біоритми...

Здавалося б, уже пора звикнути до всіх цих строгих “дядь і тьоть”, які завжди суворо дивляться з-під своїх окулярів. Але ні... Як завжди хочеться показати себе якнайкраще, дати зрозуміти усім, що перша і справді завжди залишається першою і, що рівні нам нема. От і готувалися ми старанно і наполегливо. Семінар, між тим, був справді масштабним. Він складався з декількох частин і у ньому справді була задіяна майже вся школа.

Потрудилися і завучі. Кожен мав показати щось своє, особливе. Напевно, особливо хвилювалася наймолодший завуч нашої школи Сидоренко Наталя Анатоліївна. Але, як виявилося у неї до різних семінарів хист. Виступала вона однією із перших. Тому дізнавшись, що в неї усе клалося добре, ми отримали величезний заряд енергії.

Особисто для мене, найважливішою ланкою цього дійства стала презентація нашого “Буму”. Важливо було не лише вихвалитися нашими здобутками і показати те, що аналогів нашої газети немає у місті, а і дати зрозуміти усім, як ми віддаємося улюбленій справі, як ми стараємося та віддаємо свою душу, працюючи над кожним номером. Тому редколегія готувалася старанно. За шість років існування газети, ми вже сьома редколегія, в абсолютно новому складі, тому цей виступ для кожного був певним творчим дебютом. Для когось журналістьським, для кого, ще більш відповідальним, редакторьським. На жаль, обставини склалися так, що далеко не всім людям, які і справді до цього причетні, вдалося взяти участь у презентації та показати свої щирі емоції. Але ми трималися на висоті. Крім того, разом з нами були учні 4-Б класу, які вже понад рік випускають свій журнал “Дружба”. Члени комісії були дуже вражені їх ентузіазмом, а ми стояли горді, розуміючи, що у нас є гідна зміна. А Шмигун Анна Вікторівна, яка згодом представляла методичну англомовну газету “Verba Magistry”, довела, що вчителі у нас в школі справді талановиті і всебічно розвивинені люди. Отже учням є з кого брати приклад.

На мою думку, надзвичайно веселим, цікавим та неочікуваним було те, що показала усім вчитель англійської мови Саулко Оксана Вікторівна зі своїми учнями. Тільки уявіть!! Діти, які навчаються лише в четвертому та п'ятому класах майстерно озвучували мультик “Льодовиковий Період” англійською мовою!! Що ж тут такого? Спитаєте ви. А я відповім, ви просто цього не чули. Закривши очі, можна було б подумати, що мультик озвучують не діти, а професійні дублери.

Звичайно, неможливо забути про нашого чарівного та надзвичайно доброго психолога Ольгу Анатоліївну, яка, не дивлячись на власне хвилювання, всіх підтримала, додала настрою та просто блискуче провела психологічні вправи із перевіряючими.

Всім сподобалося, всі вражені, комісія задоволена. Крім того, кожному з них була видана у руки газета, тому не відчути щастя вони просто не могли.

І так, тут відстрілялися. Тепер комісія перемістилася у актовий зал на огляд художньої самодіяльності. До речі, при вході в актовий зал в цей день кожен міг помилуватися, як творчими доробками вчителів трудового навчання, так і методичними зібраннями вчителів різних кафедр. Коротше кажучи, чого там тільки не було!

І ось, всі уже у актовому залі, затамувавши подих, чекають чогось не менш приголомшливого ніж те, що уже було побачено раніше. Ведучий порушує тишу і оголошує :” Зараз на нашу сцену вийдуть дівчата з гуртка “Стильні штучки” і покажуть вам справжній показ мод!”. “ Ну нічого собі!!”,-напевно подумали превіряючі із повним здивуванням на обличчі. Але думати не було часу, адже під шалений шквал оплесків, які лунали з задніх рядів( ми, відхекавшись після презентації, уже тут, як тут, прийшли підтримати друзів) ,перші моделі вийшли на сцену. За ними ще і ще, і ще. Очі розбігалися. Чарівні наряди, чарівні дівчата. Згодом до наших оплесків долучився весь зал і весь показ перетворився в щось надзвичайне та феєричне. Особливо, хочеться подякувати Марті Росавицькій, як створила цю чудову колекцію одягу та звичайно Аллі Лазарівні Корольовій, яка самовіддано допомагала весь цей час. Бо, погодьтеся, праця це не з легких.

Згодом було ще багато чого цікавого: гімнастика, спів, чарівний контемп під керівництвом Каті Боковець. Але особливо всіх порадував наш хор. Вісімдесят чарівних та талановитих голосів, які злилися в одне ціле. Медодії пісень розносилися по всій школі, а кожна з них була по-своєму вишукана та неймовірна. Скажу по секрету, що до останньої пісні всі так розімліли ( взагалі я тут хотіла вставити слово РОЗЧУСТВОВАТЬСЯ, але не знаю, як буде українською), що завучі, які стояли позаду мало не розплакались чи то від гордощів за своїх вихованців, чи то від раптово нахлинувших сентиментів.

Ось на такій ліричній ноті хочеться завершити свою розповідь. По-моєму все пройшло на ура. Всі, хто бачив щасливі та задоволені, а хто не бачив може лише тільки жалкувати.